Лариса Компанієць: Нещодавно Городищину відвідали давні друзі з Німеччини — подружжя Альберта та Олени Цеггер. Уже багато років вони допомагають місцевим жителям, організовуючи гуманітарну допомогу та підтримуючи Городищенську громаду у важкі часи. У 2012 році Альберт отримав звання Почесного громадянина м. Городище. Його дружина має особливий зв’язок із містом, адже тут вона народилася, провела дитинство та юність, навчалася в Городищенському закладі освіти №1.
Під час свого візиту подружжя завітало до студії “Улюбленого радіо”. Альберт із задоволенням поділився враженнями від приїзду, розповів про мету свого візиту та висловив слова підтримки жителям Городищини. Його перекладачем була дружина, пані Олена, яка зі щирістю передала його слова та підкреслила, що дружба з містом триває вже багато років, а бажання допомагати залишається незмінним.
Альберт Цеггер (Переклад Олена Цеггер): Доброго дня, любі городищани. Я Альберт Цеггер, почесний житель міста Городища. Вітаю вас. Разом з Остергетело, депутатом Німецького Буденстагу в 1991 році ми організували німецько-українську організацію допомоги. Ми міста побратими Городище і Ільзен. 1997 році наша організація привезла в місто Городище швидку допомогу і також апарат для УЗД. Потім ми розширили свою діяльність і почали програму практикантів. Близько 200 людей з міста Городище протягом трьох місяців проживали в місті Ільзен. І ми дуже-дуже їм
допомагали. Ми їх працевлаштовували, вони заробляли гроші, їхали додому до своїх рідних. Потім ми розширили свою діяльність, ми почали привозити в місто Гордище гуманітарні вантажі. В 2000 році ми запросили в наше місто Хор Вільшанка, який протягом двох тижнів перебував в Німеччині і вони дали концерти в багатьох містах Німеччини. В 2005 році ми почали співпрацю з Червоним Хрестом. І тоді ми почали обмін школярами. Школярі з міста Родища приїжджали на два тижні і жили на повному убезпеченні в сім’ях німців, які їх радо приймали і допомагали. Цю всю допомогу організовував тут в місті Городищі Щепак Олександр Гордійович, а я уже із своїми друзями організовував це все в Німеччині. Особисто в мене постійно проживав Олександр Гордійович Щепак і двоє дітей. Протягом двох тижнів учні міста Городища, школярі вони проживали в німецьких сім’ях, але громада нашого міста організувала змістовні екскурсії до Папенбургу, до Північного моря, до фабрики Volkswagen і в Голландію. Це був чудовий час, який діти провели в Німеччині. Я думаю, що ця жорстока війна закінчиться і ми зможемо і дальше більше приймати дітей і допомагати більше. Зараз особисто я, відвідуючи місто Городище, привожджу гуманітарну допомогу. Цього літа ми приїжджали, ми привезли гуманітарну допомогу для дитячих садочків. І ось зараз в листопаді ми тут в Україні ми також привезли допомогу для дитячих садочків, дитячі іграшки, полотенця, посуд, все, що потрібно діткам. Я сподіваюся, що ця жахлива війна закінчиться і путін зупиниться і настане мир. Дякую вам всім. Моє серце разом з вами, адже вам важче.
Лариса Компанієць: Пані Олена також розповіла про їхню діяльність, зазначивши, що вони продовжують підтримувати жителів громади навіть на відстані. Організовують гуманітарні вантажі з необхідними речами, ліками та продуктами та завжди готові допомогти в будь-який момент.
Олена Цеггер: Ми зараз живемо в Німеччині, але з початком війни наші думки всі тут. І я підтверджую всі ті слова Альберта, що він сказав. Адже те, що ми робимо для вас, для ваших дітей, те, що ми готуємо для солдатів, це все дрібниці, порівняно з тим, що ви переживаєте тут, знаходячись в цьому пеклі. Можливо, хтось і каже, що нам легше. Ні, нам не легше, нам дуже-дуже важко, адже ми розуміємо, що важко і вам. Особисто ми з Альбертом не тільки допомагаємо гуманітарною допомогою вам, вашим дітям, ми також пакуємо солдатам сухі пайки, суху кашу і відправляємо перевезеннями іншим шляхом, іншими перевезеннями. Також цього разу ми привезли пайки для солдатів, теплі речі і на прохання мами одного з воїнів ми привезли дві пари тактичних окулярів, тому що це вважаємо за потрібне. Хочу сказати, що кожен з вас може допомогти. Це можуть бути не обов’язково гроші. Це може бути ваша посильна допомога. Мені дуже жаль, коли люди сидять дома біля телевізорів і кажуть, що нам немає що робити. Ви можете піти в місті в центри, де допомагають солдатам, де пакують набори сухі, де розливають свічки, де в’яжуть, плетуть сітки. Ваша допомога може бути скрізь. Зараз потрібно дуже багато захисного одягу. Починається зима. Передивіться свої шафи. Вже в кожного з вас є простирадла, які вам не потрібні. Їх можна віднести, люди пошиють костюми. Ви просто, знаєте, хочу сказати, що
Що допомагати – це дуже важко, але коли від допомагати від щирого серця – це така насолода. Я хвилююся, тому що ви тут залишаєтесь, ми їдемо в спокійне місце, але я знаю, що війна закінчиться і настане мир. Дякую вам всім.
Лариса Компанієць: Цей візит ще раз продемонстрував, наскільки важливою є підтримка справжніх друзів. Мешканці Городищини висловлюють щиру вдячність Альберту та Олені Цеггер за їхню доброту, людяність та постійну допомогу, які дають сили долати виклики та сповнюють надією на світле майбутнє.