(Ведуча: Лариса Компанієць): Роман Сущенко – відомий український журналіст, який тривалий час перебував у російському ув’язненні. Родом з Черкащини, він служив у миротворчій місії в Боснії та Герцеговині, а з 2002 року працював в агентстві Укрінформ, де з 2010 року був власним кореспондентом у Франції. У 2016 році Сущенка затримали в Москві за звинуваченням у шпигунстві та засудили до 12 років позбавлення волі, що викликало міжнародний резонанс та багаторічну боротьбу за його звільнення. У 2019 році він повернувся додому в межах обміну утримуваними особами між Україною та Росією, а в 2020 році був обраний першим заступником голови Черкаської обласної ради.
7 вересня 2019 року стало для пана Романа його другим днем народження. Три роки ув’язнення стали важким випробуванням, але також і джерелом мотивації для подальшої боротьби. Після повернення в Україну Роман Сущенко активно долучився до адвокаційної кампанії за звільнення інших українських політв’язнів, які продовжують перебувати у російських тюрмах. У 2020 році він разом з іншими колишніми бранцями Кремля здійснив тур європейськими столицями, щоб нагадати світові про політв’язнів .
Тож, сьогодні ми говоримо про значення цього другого дня народження для Романа Сущенка, його подальшу діяльність та результати адвокаційної кампанії.
(Роман Сущенко): Бажаю здоров’я, шановні слухачі, шановні колеги! Для мене велика честь брати участь в нашій розмові. Насправді 7 вересня – це мій другий день народження, оскільки саме цього дня Україна, як держава повернула мене додому після 1070 діб перебування у російських буцегарнях. Насправді, коли нас повернули, я не один, нагадаю, нас було 35 громадян України, з яких 24 моряки, які були незаконно захоплені в акваторії Чорного моря в нейтральних водах, і 11 політв’язнів, це Олег Сенцов, Володимир Балов, Олександр Кольченко та багато інших, якраз у всіх у нас це був другий день народження. І несподівано, що нас повернули, оскільки про це ніхто ніколи не казав в російських тюрмах. От і жив кілька місяців за інерцією, оскільки перебування в цих місцях, воно ну відповідно впливає і свідомість і на організм будь-якого бранця, але потім потрошку після реабілітації, почав думати, що далі робити… І насправді, саме після повернення настала нова віха в моєму житті, новий етап, тобто я завершив журналістську діяльність і включився в політичну і громадську.
(Ведуча: Лариса Компанієць): Досвід ув’язнення та звільнення став для Романа Сущенка великим випробуванням, яке змінило його життя назавжди. Перебуваючи три роки в російській тюрмі, він зіткнувся з численними труднощами та випробуваннями, які вимагали від нього неабиякої сили духу та витримки. Цей період став для нього не лише часом фізичних та моральних страждань, але й джерелом глибоких роздумів та переосмислення життєвих цінностей. Повернувшись на батьківщину, Роман активно долучився до громадської діяльності, спрямованої на підтримку інших українських політв’язнів та привернення уваги міжнародної спільноти до їхньої долі. Він виніс з цього періоду важливі уроки, які формують його сьогоднішню діяльність та надихають на подальшу боротьбу за справедливість.
(Роман Сущенко): Насправді, ви знаєте, природа людини, вона така, що коли ти потрапляєш в певний обмежений простір, ну йдеться не тільки про простір фізичний, а й взагалі інформаційний, коли ти не маєш доступу до інформації, а сучасна людина, ну не може без цього, коли ти не маєш достатнього повітря вільного, щоб дихати, коли умови, там температура, освітлення і так далі, впливають на твою свідомість, на твій стан фізичний, ти починаєш шукати в собі якісь нові можливості. І всі ми знаємо, і українські і британські вчені казали, що мозок людини використовує, тільки, “надцять” відсотків, тому я перебуваючи ну в тому стані і в тих місцях несвободи почав шукати собі нові якісь можливості. І звісно, що ти починаєш більше думати, бо час є творити якісь історії для себе, вести записи, читати книжки, малювати і розумію, що це нелімітовано, тобто ти ще й починаєш займатися, ну там готувати страву з того, що є, от якісь думки приходять – займатися собою, бо якщо ти фізично не займаєшся собою, це впливає на процес мислення. Треба змінювати цю діяльність, і саме оці умови створили для мене нове вікно можливостей. Тому би я закликав усіх слухачів, щоб вони ні в якому разі не зупинялися на чомусь, відкривали в собі все нові можливості, набували нового досвіду, читали книжки, критично ставилися до будь-якої інформації і еволюціонували, йшли вперед.
(Ведуча: Лариса Компанієць): У 2020 році разом із іншими колишніми політв’язнями Кремля Роман Сущенко здійснив тур ключовими європейськими столицями, що мав на меті привернути увагу до проблеми політв’язнів та нагадати світові про їхню долю. Під час цього туру пан Роман активно виступав на різних міжнародних майданчиках, розповідаючи про свій досвід та закликаючи до підтримки українських політв’язнів, які залишаються в російських тюрмах.
(Роман Сущенко): Насправді таких адвокаційних кампаній було чимало. Тобто після повернення в 19-му році після обміну, через два місяці буквально я вже разом з родиною, з дружиною і сином, а інколи просто з дружиною, ми виїжджали на багато європейських столиць. Мене запросили в сейм Польщі, де я експонував роботи намальовані в умовах несвободи, крім того, працюючи власним кореспондентом “Укрінформу” у Франції, мене делегували до громадської організації Україна 3000, і я представляв на конгресі французької організації Secur Populare Frances, що перекладається як “Народна поміч”, це дуже велика така потужна громадська організація, яка надає допомогу біженцям, тим людям, які в скрутне становище потрапляють, і вона працює в 42 країнах, майже на всіх континентах, і мене туди запросили, як одного з спікерів, і ми досить гідно там виступили. Звісно, що я про це постійно розповідав, про свою історію, закликав колег з громадської організації, з політичних різних партій, активістів, до того, щоб вони впливали на свої уряди і звертав увагу саме на проблему захоплення політичних в’язнів російським режимом. Крім того ми відвідували і інші столиці, зокрема, Брюссель, де мав честь виступати перед європарламентарями разом з Едемомом Бекіровим, ми там також тримали слово. Це кримський татарин, який був теж незаконно ув’язнений, він переніс багато операцій, і він також з дружиною їздив в Брюссель. Потім зустрічі в Парижі були, в Страсбурзі, от трошки згодом уже ми продовжили цю роботу, я ще тоді працюючи журналістом також писав про це. Головна мета цих відвідин, ну цих візитів, цієї кампаній – це звернути увагу урядів європейських держав, саме на проблему політв’язнів, на захист прав людини, захист цих прав, на підтримку родин і самих них, оскільки мій приклад говорив про те, що якщо прізвище є відомим, людина стає медійною, вона потрапляє в резолюції Європарламенту, на неї звертають увагу, і це дає сильну переговорну позицію нашим дипломатам, тоді ще перемовини з російським режимом велися і були ну більш спокійними і вдавалося рятувати людей.
(Ведуча: Лариса Компанієць): Роман Сущенко продовжує свою боротьбу за свободу тисяч інших українців, які все ще перебувають у російських тюрмах. Його другий день народження символізує не тільки особисте відродження, але й новий етап у великій боротьбі за права і свободи. Тур європейськими столицями та активна адвокація звернули увагу на проблеми політв’язнів, але цей шлях ще не завершено. Він закликає всіх не зупинятися, продовжувати боротися і нагадувати світу про необхідність звільнення українців.
В наступному випуску ми продовжимо нашу розмову із гостем, під час якої дізнаємося про те, як оцінює пан Роман реакцію європейських країн на його заклики, чи мають його зусилля реальний вплив на політику і громадську думку? Що вдалося на даний час зробити у плані звільнення українських політв’язнів і що він плануєте надалі? Далі буде.