Лариса Компанієць: Напередодні Дня міста Городище у краєзнавчому музеї Петра та Семена Гулаків-Артемовських відбулося відкриття виставки робіт Романа Сущенка, колишнього політв’язня Кремля , нині першого заступника голови Черкаської обласної ради. Експозиція має назву “Мистецтво з-за ґрат”.
Колекція робіт за цей період складається із 38 різноманітних робіт та понад 50 зображень автомобілів , створених під час перебування Романа Сущенка в СІЗО “Лефортово”, виправній колонії №11 та в Утробіно Кіровської області.
Серед представлених робіт — пейзажі, натюрморти та урбанізовані сцени європейських і українських міст, а також серія малюнків автомобілів, які Роман надсилав своєму синові.
Відкриття виставки зібрало численних жителів Городищини, включаючи учнів навчальних закладів. Присутні мали можливість почути життєву історію Романа Сущенка, який поділився своїми спогадами про часи ув’язнення і процес створення своїх художніх творів.
Роман Сущенко — уродженець Черкас, який до 17 років навчався в україномовній Черкаській школі №5. Після вступу до військового Київського танкового інженерного училища він виконував миротворчі місії в Боснії і Герцоговині. Після завершення служби у ЗСУ Роман здобув вищу освіту в інституті журналістики та працював у Українському національному інформаційному агентстві “Укрінформ”, де обіймав різні керівні посади, зокрема з 2010 року очолював бюро в Парижі, пропрацювавши там 6 років.
У своїй подальшій розповіді пан Роман в деталях розповідає про життєвий шлях, досвід в журналістиці та як ці події вплинули на його творчість і світогляд.
Роман Сущенко: Фактично, це робота у Парижі, була унікальна, цікава. Наскільки ви знайомі з новинним середовищем, саме інформаційні агенції, такі як “Associated Press”, “Frances” і багато інших “Routers”. Вони продукують новини, новини, на яких будуються політика, які використовують телебачення, радіо, а також газети. І відповідно, працюючи в Парижі, було багато тем, які висвітлював до 14-го року, коли почалася агресія, звісно, що я взявся, як і багато журналістів, тримати інформаційний фронт, і спочатку анексії, євромайдану, майдану гідності, звісно, що висвітлював різні події, заходи, реакції французької еліти. Крім того, в Парижі знаходиться багато штаб-квартир, міжнародних організацій, туди приїздять різні політики. Був учасником створення нормандського формату, якраз це було на 70 років висадки в Нормандії, якраз тоді Ангела Меркель змусила Путіна потиснути нашому президенту Порошенку, якраз тоді все започаткувалося, якісь мирні ініціативи, щоби стримати ту агресію, і Україна б мала час на створення сучасних збройних сил, бо ми всі знаємо, що, на жаль, наша влада тоді досить пацифістська була і не дбала про армію. Крім того, в той час висвітлював різні виставки, а також, коли почалася анексія Криму, усі події довкола тих, ну, жахливих таких історичних днів, вбивств кримських татар, захоплення сходу. От відповідно ходив в МЗС, Французькій Республіки і висвітлював на брифінгах різні позиції, думки, якраз був одним із учасників зустрічі вищого рівня міністрів закордонних справ, коли намагалися наші партнери, американці, британці, звернути увагу російської сторони на дотримання положень будапештського меморандуму. На жаль, Лавров тоді не приїхав, і всім стало зрозуміло, що перемовин не було. Ну і до 16-го року фактично займався журналістикою, ходив на різні акції, приїздили різні делегації, одним словом було чим зайнятися, оскільки це тривало, робота 24 на7, тобто ти в будь-який час маєш писати новини. Було таке, що вдень продукували до 20 новин, от жанр називався заміткою, тобто, ти пишеш короткі новини, відповідаючи на запитання, що, де, коли, як і навіщо. Брав участь у висвітленні акції протесту за звільнення наших політв’язнів, а також ви пам’ятаєте, що ще за Саркозі був укладений контракт на будівництво двох вертольотоносців, сучасних десантних кораблів з назвою Містраль, Франція мала збудувати для Росії, і стовідсотково в планах генерального штабу Москалів було використати ці вертольотоносці для висадки десанту на нашому узбережжі. На той час президент Франції Франсуа Оланд включився в цю історію, і протести, широка громадськість, міжнародний тиск змусили його розторгнути цей контракт, і потім вертольотоносці продали арабам, і найголовніше, що москалі були позбавлені цієї спроможності проводити десантні операції на наших теренах згодом. У 2016 році до мене звернувся брат мій двоюрідний, який давно жив в Москві, звернувся по допомогу, йому зробили операцію,
Ну і я, думаючи, що не є таким джерелом уваги з боку російських спецслужб, з’їздив в Москву, і в результаті потрапив в розробку ФСБ, був арештований незаконно захоплений на вулиці, от через добу суд мені ухвалив захід запобіжний, утримання два місяці під вартою, перебував в Лефортово до суду в 18-му році. Там щодва місяці подовжувалися, велися слідчі дії, звісно, що мені запропонували співпрацю, тобто заходив там такий заступник голови слідчого управління ФСБ на прізвище Свинолуб і зразу сказав: давайте підписуйте угоду про співпрацю, вас чекає велике майбутнє. Я чітко розумів, що треба буде обмовити когось з наших громадян, виступати на якомусь телебаченні, там бути пропагандистом, ну тобто для мене це було неприйнятно, тому я відхилив всі ці пропозиції і фактично не давав жодних свідчень. Мій адвокат, якого одразу запропонувала мені держава, це Марк Фейгін, відома особистість, він захищав там російських дисидентів, наших деяких політв’язнів, він включився зразу в захист і ми два роки з ним гарно попрацювали.
Звісно, що ніхто не очікував, що мене одразу випустять, тобто йшли перемовини. Петро Олексійович Порошенко сказав, що п’ять разів домовлявся з Путіним про обмін, і той жодного разу не стримав своє слово. У тюрмі не катували, от, але потім створювалися умови такі жахливі, я маю на увазі перебування в камерах уже в колонії, тобто в мене два роки було, поки йшло розслідування, перебував у елітній тюрмі Лефортово – одиночна камера практично, ну інколи сусіди були, інколи їх не було, от це різні люди, вісім сусідів поміняли, там і терористи були, і злочинці, злодії, так звані в законі, багато різних людей було, там і націоналісти російські, були і підсадні качки. Через два роки верховний суд затвердив рішення і вирок першої інстанції, спочатку лякали 2 роками ув’язнення, прокуратура просила 14, ну залишили вирок на 12 роках і етапували в Кіровську область, Кіровочепецький район, селище Утробіно, тюрма, яка збудована ще в 69-му році, бараки, приміщення. Там два тижні карантину, і потім, замість того, щоби відпустити там в барак, де всі зеки знаходяться, мене відправили в штрафний ізолятор, в одиночну камеру, ну і там довелося до обміну перебувати 11 місяців, 10 дів. 7 вересня, мій другий день народження 19-го року відбувся обмін і як ви пам’ятаєте, 11 політв’язнів і 24 моряки тоді стали одним списком, нас обміняли на різних злодіїв, колаборантів, вбивць, тоді ж зі сходу України, і додому повернулися Олег Сенцов, Володимир Балух, Олександр Кольченко, Адем Бикіров, ну і ще п’ять наших політв’язнів, які героїчно створили спротив проти свавілля, агресії і так далі. Це було до повномасштабного вторгнення, тому якось доля так склалася і у нас були нові випробування, ми чекали, кожний пішов своєю стежкою. Я попрацювавши рік в агенції, було кілька адвокаційних компаній за кордоном, от потім обрав для себе політичний шлях, ну і сьогодні є обраним чиновником і першим заступником голови Черкаської обласної ради, але повертаючись до виставки, хочу сказати наступне, що особливо звертаюся до молодих людей, що як би там не складалося у вас життя, ви повинні бути впевнені в собі, що у вас є приховані резерви, можливості, і особливо в якихось скрутних моментах вони проявляються, і звісно, що це дає вам можливість самореалізуватися, зробити крок вперед, розвиватися. Це доведено буквально моїм досвідом, оскільки потрапивши в місця несвободи, треба було якось виживати і готуватися до тривалого ув’язнення, звісно, що була можливість в слідчому ізоляторі Лефортово читати книжки, вони мене врятували, щоб відігнати різні темні думки, от, що буде з сім’єю, зі мною, що буде там з рідними, що буде з друзями, що буде з Україною, оскільки агресія тоді накатувала повністю, мій випадок не один був, дуже багато громадян України були арештовані, незаконно ув’язнені. Створювався такий фонд, що ми тут такі злочинці, нацисти там і так далі, діємо проти безпеки Російської Федерації, проти їх інтересів, ну і набрали там багато кого з різних верств, той же Павло Гриб, студент, потім там представники наших патріотичних, скажімо так, організацій у Наум-Со, було двоє, потім військовий, якого назвали диверсантом в Криму, ну і багато. Така ціла палітра: режисер Сенцов, той же анархіст Кольченко, різні люди, ну і створювався такий фонд, у кожного була своя доля, свій шлях, і потрапивши в місця несвободи, я почав читати книжки. І одного разу один з сусідів почав малювати, я пригадав, що колись в дитячому садочку виховательки мені сказали: хлопчик, ти непогано малюєш, але краще фломастерами там і фарбами малювати на папері, ніж на шпалерах, і з того часу я перейшов на папір і почав трошки там творити деякі речі. Мама працювала в бібліотеці, в неї було багато ілюстрованих видань, я щось там перемальовував для для себе, потім в школі працював у настінній газеті, ми карикатури малювали, потім в училищі, ну і трошки закинув цю справу, а потрапивши в такі умови вирішив творити і насправді це така арттерапія, тобто психологічно ти себе налаштовуєш, свою увагу, свої думки саме на творчості, на формуванні якогось образу, от і потихеньку, потихеньку втягнувся, і сьогодні ми є свідками робіт, які мені довелося там створити.
Лариса Компанієць: Виставка «Мистецтво з-за ґрат» стала важливим свідченням сили духу та творчої енергії Романа Сущенка. Його роботи не лише демонструють художній талант, а й нагадують про значення надії, стійкості та самовираження в найважчі часи.
Дякуємо всім, хто прийшов і підтримав цю важливу ініціативу та запрошуємо бажаючих продовжувати досліджувати творчість Романа, яка надихає та відкриває нові горизонти. Виставка діятиме до 25 жовтня цього року, тож поспішайте!