У серці Холодного Яру, з 2 по 4 серпня, село Мельники знову перетворилося на живе полотно української культури. Уже восьмий рік поспіль фестиваль “Крутий Заміс” об’єднує мистецтво, традиції, родини, волонтерів і наших воїнів.
Цьогоріч захід зібрав близько 4 тисяч гостей, серед яких митці, військові та просто небайдужі українці. Протягом трьох днів — майстер-класи, етноперегони, музика, ватра, глиняні бої, благодійний аукціон і, звісно, зустрічі з письменниками.
Фестиваль мав не тільки культурну, а й благодійну місію — 83 280 гривень зібрано на підтримку ЗСУ.
Ярослав з позивним «Танцор», військовий з Донецького напрямку, емоційно подякував:
Захід був заспокійливим, драйвовим і неймовірним. Тут ми змогли розвантажитись і просто поспілкуватися.»
Також родини військових завітали на фестиваль на запрошення головного спонсора: директора “Центрального хабу МХП”, депутата обласної ради Олександра Воскобойніка, який наголосив на важливості проведення таких заходів:
– Це не свято. Це подяка всім українцям, всім митцям, всім майстрам, всім волонтерам, які співпрацюють спільно з нами, які співпрацюють на нашу перемогу, які, не покладаючи рук в трясіння, не зупиняються для того, щоб наша українська ідентичність, вона була як прояв нашої душі. Це саме головне, як прояв нашої душі. Тому все, що тут сьогодні відбувається, це все подяка всім українцям, як і з нами пліч-опліч рухають Україну до перемоги. Ці заходи важливі, тому що можуть зібратися митці, майстри, можуть поділитися своїми якимись новинками, своїми якимись ізюминками, поділитися своїми планами на майбутнє, тому що ми не можемо зупинитися. Ми маємо пам’ятати історію, яка була, але ми творимо нову історію. І сьогоднішнє спілкування, воно про нову історію. Спілкування. Ці заходи – це просто спілкування. А для нас, пересічних українців, звичайних, це можливість дещо переключитися від нічних нальотів шахедами і іскадерами, поспілкуватися, походити з нашими дітьми за руки і отримати якусь насолоду, по крайній мірі, насолоду холодного яру, насолоду отаманського краю.
Засновник заходу Юрія Романча поділився родзинками цьогорічного “Крутого замісу”:
– А хто такий Шкляр і що він написав? А я скажу, я дуже цим пишаюся, що він погодився проїхати в Холодний Яр, тому що на кожному фестивалі є певний свій контингент, да, людей, які там на байкерському – байкери. У нас уже приїхали байкери, вчора приїхали джемісти, ці, що “джемилися” вчора, круто було, їх більше 100 чоловік з’їхалося на горі там на барабани танцювали по вугіллю. Це круто. Я радий, що їдуть всі, да, наприклад, там у нас ще стоїть Велес і Нептун. Я вважаю, що наша територія, вона для всіх. Для всіх, щоб кожен знайшов якусь свою частинку, та що для них і кожного разу ми в цьому напрямку розширюємо коло наших шанувальників цієї території, шанувальників крутого замісу. Особливість в тому, що популяризація ремесел холодного яру України серед наших, серед українців, серед гостей, серед других країн, да, наприклад, тому що до війни в нас уже співала єгиптянка на сцені, так що можна назвати його міжнародним уже. Але ми будемо, я думаю, старатися, що кінчиться війна, буде поширюватись на всі території. Родзинка – та, що ми хочемо, щоб це був дійсно замість всіх таких, щоб це не було там одної якоїсь когорти людей, яка клуб за інтересами, да, наприклад. А ми хочемо, щоб слухали всі. І, до речі, ми з цього року, ви бачили, що в нас не було нікого там з Короною, зірок не було.
Звичайно ж особливу увагу привернув Василь Шкляр. Зі сцени обговорював «Чорного ворона» презентував новий роман «Заячий костел» та відповідав на запитання глядачів. Було глибоко, емоційно і щиро.
Музична частина фестивалю була справжнім святом для душі! На сцені виступили: гурти “TWO BUS”, “Saga”, “М-12”, “Крутий Заміс”, Оркестр Прикордонної служби, Оркестр 93-ї бригади, народний артист, лауреат Шевченківської премії Василь Нечепа, Руслана Лоцман із сімейним тріо, Андрій Луценко імпровізував на гітарі, народний вокальний колектив із Гурівки “Калинонька”, а Марійка Самовол та Сергій Мотренко — виконали Гімн України
Третій день запам’ятався висадкою 250 кущів півоній у «Яру півоній». Ініціатива, яку започаткували у 2018-му, вже налічує понад 3,5 тисячі рослин. Серед волонтерів — пасічник Ігор Тарануха, який працював мотобуром, жартуючи:
«Я ледачий механізатор. Але зі ці два роки вирішив: треба зробити щось для душі.»
І навіть 4-річний Сашко із іграшковою лопаткою допомагав бабусі й разом із дорослими садив квіти. Координувала посадку досвідчена квітникарка Наталія Біда, яка зазначила:
«Якщо одразу докласти зусиль — на наступний рік буде найкрасивіша квітка після троянди.»
“Українська душа — глибока, сильна і квітуча. Як півонії у Холодному Яру” – звучало зі сцени заходу
