Метапневмовірус – це один із традиційних вірусів, що циркулює в Україні, зокрема в Черкаській області, протягом кожного епідемічного сезону, коли кількість захворювань на ГРВІ зростає. За клінічними проявами це типова вірусна інфекція, симптомами якої є нежить, кашель, підвищення температури. Вперше метапневмовірус виявили та описали у 2001 році в Нідерландах. Він поширений на всіх континентах.
Впродовж епідемічного сезону 2024-2025 років метапневмовірус був зафіксований у 14 осіб. З них віком від 0 до 4 років – 2 особи, 5-14 років – 7 осіб, 30-64 роки – 4 особи, 65 і старше – 1 особа. На Черкащині, за словами заступниці генерального директора Черкаського обласного центру контролю та профілактики хвороб Наталії Видри, поки що не зареєстровано жодного випадку цієї недуги.
Метапневмовірус має кілька основних шляхів передачі, які суттєво впливають на швидкість його поширення в популяції. Найчастіше зараження відбувається при близькому контакті з хворою людиною, коли вірус легко долає невелику відстань між людьми. Вдихання інфікованих крапель, які потрапляють у повітря під час кашлю чи чхання хворого, є ще одним значним фактором ризику. Додатковим ризиком є контакт із зараженими поверхнями з подальшим перенесенням вірусу на слизові оболонки через торкання обличчя.
Медична статистика свідчить про наявність чітко визначених груп підвищеного ризику щодо захворювання на метапневмовірус. Особливу увагу слід приділити маленьким дітям віком до п’яти років, оскільки їхня імунна система ще недостатньо зріла для ефективної боротьби з вірусом. Не менш вразливими є люди похилого віку, старші за 65 років, через природне ослаблення захисних функцій організму. Підвищений ризик важкого перебігу захворювання спостерігається у пацієнтів із хронічними захворюваннями дихальної системи та осіб з імунодефіцитними станами різного походження.
Симптоми метапневмовірусу включають підвищення температури тіла до 38-39°C, закладеність носа та нежить, сухий кашель, біль у горлі та загальну слабкість. При прогресуванні захворювання можуть з’явитися задишка, свистяче дихання, біль у грудній клітці, втрата апетиту та сильне нездужання. У дітей симптоми можуть розвиватися швидше та протікати важче, часто призводячи до бронхіоліту або пневмонії.
Для діагностики метапневмовірусної інфекції використовуються методи, як ПЛР-тестування мазків з носоглотки, імунофлуоресцентний аналіз, серологічні дослідження крові та рентгенографія грудної клітки при підозрі на ускладнення.
Основні напрямки лікування включають забезпечення постільного режиму, достатнє пиття для підтримки водного балансу, жарознижувальні препарати при високій температурі, протикашльові засоби за призначенням лікаря, зволоження повітря в приміщенні та, при необхідності, застосування бронходилататорів.
Профілактика метапневмовірусу передбачає регулярне миття рук з милом, уникнення контакту з хворими людьми, провітрювання приміщень, зміцнення імунітету та використання масок у місцях скупчення людей. Також можна приймати вітаміни, особливо групи D, за призначенням лікаря, оскільки у багатьох є його недостатність або дефіцит, а він є гормоном імунної системи.
Самолікування при метапневмовірусній інфекції може бути небезпечним, особливо для дітей та людей похилого віку. При появі перших симптомів необхідно звернутися до вашого сімейного лікаря для встановлення точного діагнозу та призначення адекватного лікування. В особливо тяжких випадках або при наявності факторів ризику може знадобитися госпіталізація. В умовах стаціонару проводиться моніторинг стану пацієнта та за необхідності — кисневе підтримання.
Вчасне виявлення симптомів метапневмовірусу та правильно підібране лікування значно знижують ризик розвитку ускладнень та прискорюють одужання.