Лариса Компанієць: До нас завітали Сав’яненко Леся, соціальна працівниця і Прилуцька Валерія, юристка. Вони представляють мобільну службу підтримки, створену благодійним фондом волонтерського об’єднання “Веста”. Це команда, до якої входять юрист, психолог і соціальний працівник. Вони об’їжджають громади Черкащини, аби надавати безкоштовні консультації ветеранам війни їхнім родинам, а також сім’ям загиблих і зниклих безвісти, діючим військовослужбовцям та їх родинам. Ця ініціатива реалізується в межах програми “МХП Поруч” благодійного фонду “МХП Громаді”.
Вітаємо вас в студії.
Леся Сав’яненко: Вітаємо.
Валерія Прилуцька: Вітаю.
Лариса Компанієць: Пані Лесю, розкажіть детальніше про підтримку вашої мобільної служби. Як виникла ідея проекту і які завдання ви ставите перед собою? Ну і загалом про вашу роботу.
Леся Сав’яненко: Наша організація почала працювати в Києві ще до початку повномасштабної війни. І тепер відкрили таку саму організацію у Вінниці. І ось тепер ми відкрилися в Черкасах.
Це мобільна служба підтримки, в яку входить, як ви вже сказали, психолог, юрист і соціальний працівник. Наша служба підтримки їздить по громадах і надає безкоштовні юридичні, психологічні і соціальні консультації. Консультація – це не просто ми приїхали, проконсультували. Ми беремо випадок, кейс, так називаємий, і ведемо його до кінця. Допомагаємо людині тим, чим можемо допомогти. Якщо самі не можемо, звертаємось до киян, у них більше можливостей, вони допомагають. Ініціатива – допомога військовим, ветеранам і всім тим категоріям, що ви назвали. Ці люди, на жаль, залишаються, ну, вони думають, що вони самотні. І вони всі потребують допомоги. Дуже часто вони потребують психологічної допомоги, юридичної допомоги, соціальної допомоги і не знають куди звернутися. Звертаючись десь до приватних юристів, деякі люди не мають таких коштів і не повинні за то платити. Через то ця ініціатива була для того, щоб полегшити життя ветеранам, членам сімей ветеранів, членам сімей військовослужбовців і самим військовослужбовцям. Психологічні консультації зрозуміло, да? Є ще в нашому суспільстві чомусь є такі люди не звертаються до психолога і не звертаються до психіатра. Вони вважають, що то, ну, їм не потрібно. Ну, якщо це психолог нашої організації, то це до 15 сесій безкоштовних. Це не просто один раз побалакали і на тому все завершилося. Ні, психолог веде до 15 консультацій, це все є безкоштовно. Так само юридична допомога – це не просто звернулись і розказали людині
що потрібно робити. Ні, юрист складає документи, допомагає зібрати пакет документів, пише клопотання або запити на частини чи в інші якісь організації. Ну, не покидається просто людина посеред шляху. Ні, ми намагаємося довести його до якогось завершення. Дивіться, так само соціальна працівниця – це, ну, я тут уже добавлю трошки, в розумінні наших людей, нашої громади, це раніше були такі жіночки, да, які ходили по хатам, допомагали зварити їсти, поприбирати, сходити в аптеку в магазин. Зараз це трошки інакше. Ті люди також залишились, вони називаються соціальними робітниками. Соціальний працівник – це який допомагає, ну, не знаю, лягти в лікарню, допомогти положити в лікарню, знайти якісь місця. Допомагаємо їй написати резюме, знайти якусь більш-менш кращу роботу, яку людина хоче. Якесь навчання десь допомогти пройти. Зараз дуже багато в нашій країні єсть гранти для ветеранів, для членів сім’ї ветеранів, для членів сімей військовослужбовців. І ці гранти, вони є від Червоного Хреста, вони є від центру зайнятості, вони є просто грантові, які дає закордон якісь гранти. І ми також маємо змогу розказати про це все, іноді допомогти написати, ну, повністю писати ніхто не буде, бо людина повинна сама, але зорієнтувати, допомогти. Такі гранти, люди того не знають, грант – це ті кошти, які не потрібно повертати. Да, там є умови, де розписано, що ти потрібен організувати бізнес, створити там якісь робочі місця. Ну,
чи скільки грошей грантових тобі дають. І це все можна зробити, допомогти. І дуже багато ветеранів вже намагаються, я знаю, ну, більше 10 осіб, які вже зробили гранти. І гранти дуже гарні, більші, менші і займаються бізнесом і допомагають іншим ветеранам і іншим військовослужбовцям. Тому, ну, отак. Ми намагаємося полегшити життя нашим людям, полегшити життя суспільству всьому, тому що, ну, майже у кожній сім’ї є людина, яка воює. І ми всі живемо в війні і ми хочемо допомогти. Наскільки ми можемо, ми намагаємося допомогти цим родинам.
Лариса Компанієць: Відомо, що Фонд “Веста” реалізує дану ініціативу в межах програми “МХП Поруч” Благодійного фонду “МХП Громаді”. Розкажіть, як співпраця із партнерами дозволяє реалізувати дану програму?
Леся Сав’яненко: Ну, по-перше, ми дуже вдячні МХП за те, що вони спонсорують частково, на більше, чим частково, наш проект. Вони, наскільки я бачу, скільки вони роблять всього, то я пишаюся. Я пишаюся тим, що ми взагалі з ними співпрацюємо і ми з ними знайомі. Вони допомагають нам в пошуку громад. Вони допомагають зібрати людей. Це набагато легше, чим просто робити. Ми домовляємося про зустріч і ми приїжджаємо і там, ну, вже зібрані люди, які
категорії з тої, яка потребує наразі тої допомоги. Я, дивлячись на те, скільки, ну, “МХП” робить просто заходів відпочивальних для ветеранів, для військовослужбовців. І ми тоже приїжджаємо, нас запрошують, ми їм вдячні. Ми приїздимо щоб люди отримали якусь консультацію від нас.
Добре, і розкажіть, будь ласка, про основні соціальні проблеми, із якими стикаються ветерани війни та їх родини. Ну, і як ви готові їх адаптувати до цивільного життя?
Леся Сав’яненко: Ну, дивіться, сама основна проблема, що люди повертаються інші з війни. І повертаються не тільки військовослужбовці і ветерани інші. І вдома в них жінки теж стають іншими. Тому що вона тут сама робила все те, що раніше робив чоловік, він приходить з війни. Вони приходять інші. Вони приходять, я вибачаюсь, травмовані, да, і вони приходять з своїми звичками військовими. Їм дуже важко тут жити. Багато хлопців, які повертаються, вони не хочуть працювати на тій роботі в якій вони працювали. Ми намагаємося створити таку форму, щоб допомогти з пошуком роботи. Деякі навіть не хочуть працювати по тій спеціальності, ким вони були до того. Вони шукають нові можливості. І так само ми допомагаємо в лікуванні, тому що, ну, не завжди, да, можна просто лягти в лікарню, отримати виписку. Ми допомагаємо лягти в лікарню, домовитися про перевод в лікарні. Тому що це, ну, якби це не звучало, ну, це достатньо проблематично в нас наразі. Так само я вже казала, що ми допомагаємо з грантами, допомагаємо з працевлаштуванням.
Якісь соціальні побутові такі проблеми допомагаємо вирішити. Якщо вже документи завдяки юристам зібрані, то є такі люди, які не можуть самі піти, ну, в той самий ЦНАП для оформлення документів, в “військомат” іноді. Люди іноді потребують просто плеча поруч. Ну, немає йому з ким піти, і йому просто потрібно, щоб хтось з ним пішов. То ми всі ті послуги надаємо. Люди повинні розуміти, що вони не одні, і вони можуть отримати, ну, допомогу, яку ми можемо надати.
Лариса Компанієць: Добре, а як саме от ви працюєте з громадами і як, наприклад, конкретно вже в кожному місті ви плануєте надавати таку допомогу?
Леся Сав’яненко: Ну, оскільки це в нас мобільна служба підтримки. В нас є телефон гарячої лінії, на який може звернутися люба людина і сказати, якої консультації вона потребує, якої допомоги вона потребує. І координатор проекту просто перепрофілює, передає контакти, і ми тоді зідзвонюємося і вирішуємо проблему. Так само ми їздимо по громадам, їздили в Канів, їздили, ну, воно зараз змінилось трошки. Ну, намагаємося їхати, якщо деякі люди не люблять консультуватися онлайн або по телефону. Якщо ми приїхали в громаду і маємо запит на наступний, щоб ми ще раз приїхали, ми можемо їздити і двічі, і тричі, і ми можемо їздити не тільки для 10 осіб. Якщо це одна особа і вона потребує допомоги, то ми збираємося і їдемо, тому що людина потребує допомоги.
Лариса Компанієць: З якими проханнями найбільше звертаються от ветерани, члени їхніх родин, сімей?
Валерія Прилуцька: Зазвичай запити бувають дуже різні, але серед них можливо виділити там конкретні категорії, з якими звертаються найчастіше. Часто виникають питання щодо встановлення статусів, наприклад, учасника бойових дій, члена сім’ї загиблого або члена сім’ї зниклого безвісти. Люди запитують, куди їм звернутися, з якими документами. Ми можемо надати перелік документів
які потрібно. Якщо немає якихось документів, ми можемо допомогти їх витребувати, написати запити до військових частин різні. Також оскарження ВЛК. Часто буває, що встановлюють неправильний причинний зв’язок, неправильно встановлюють діагноз і доводиться писати запити до Центральної військово-лікарської комісії. Нещодавно написали запит, чекаємо відповіді. Також виникають питання по звільненню зі служби. Допомагаємо писати рапорт на звільнення, збирати документи, по проходженню військової служби, також дуже часто звертаються щодо виплат. І всі категорії, наприклад, одноразова грошова допомога, на лікування, ну, сім’ям загиблих, сім’ям зниклих безвісти, оформлення, наприклад, пенсії по втраті годувальника, оформлення виплати грошового забезпечення самого зниклого безвісти, бо люди часто не знають, що таке існує і їм потрібно це пояснювати.
Лариса Компанієць: Можливо є якісь такі конкретні приклади, якими ви вже можете поділитися в плані, ну, звернення?
Валерія Прилуцька: Писали рапорт на звільнення військовослужбовця за сімейними обставинами. Він сам виховує дитину. Також оскаржували рішення ВЛК по причинному зв’язку. І часто буває, що військові частини не надають документів і потрібно звертатися. Вони не завжди відповідають на звернення від ТЦК, просто від людей. Ми допомагаємо юридично оформити цей запит і надіслати до військової частини. Якщо не відповідають, можемо надсилати скарги вище, ну або в Міністерство оборони.
Лариса Компанієць: Які, можливо, ключові кроки повинен зробити ветеран чи військовослужбовець, аби отримати належні документи, пільги, можливо, щоб ви порадили.
Валерія Прилуцька: Це залежить від самих пільг. Наприклад, в них є багато видів пільг, і щоб оформити конкретну пільгу, потрібно звертатися в різні заклади, такі як Пенсійний фонд, деякі пільги через ТЦК. Ну, наприклад, для оформлення знижки по комунальним послугам звертаються в Пенсійний фонд.
Лариса Компанієць: Добре, а з якими найбільше питаннями, звертаються до вас вже безпосередньо, можливо, там родини, їхні сім’ї. Які такі найбільші потреби?
Валерія Прилуцька: Звертаються за роз’ясненням по пільгам, на які пільги вони мають право.
Лариса Компанієць: Добре, дякую, Валеріє. І пані Леся, хотіла запитати окремо от розкажіть про підтримку, яку надаєте родинам загиблих чи зниклих безвісти військових. Розкажіть детальніше, як організована ця робота.
Леся Сав’яненко: Ну, дивіться, по-перше, ми можемо приїжджати в громаду і читати лекцію. Як би це не звучало, так от воно звучить трошки коле вуха, але насправді людям потрібно знати, як пройти оцю втрату, пройти це горювання. І люди потрібні навчитися з тим жити. І ці лекції вони дуже різноманітні і дуже на різні теми. Єсть окремо для жінок, для сімей, в яких, да, зникли безвісті. Єсть окремо для тих, хто втратив вже когось чи члена сім’ї. І то все треба пережити. І якщо людям це приїхати і розповісти, вони трошки інакше на то реагують. Люди, як правило, після тих лекцій, намагаються звернутися до психолога, ну, щоб десь отримати надалі допомогу. Вони тоді розуміють, як правило, вони всі потребують юридичної більше допомоги, юридичної психологічної допомоги. Я надаю більше допомогу таку, як ветеранам, да, військовим. Так само військові, я не сказала, щоб знали і ветерани і військові. Є у нас декілька там закладів по всій Україні, які надають реабілітацію, там, де можна влаштувати ветерана на реабілітацію. І це дуже потрібно. Так само є багато центрів, з якими ми співпрацюємо, це протезні центри. Я думаю, що про них уже багато чули. Да, в нас є контакти “Super Humans”, протез “Foundation”. І це такі організації, деякі хлопці, попадаючи в лікарню, в них є можливість, десь їх відправляють, десь їм розказують, куди йти. А де є яка категорія є, які залишились, на жаль, з ампутованою кінцівкою, не розуміють, куди йти. І тоді оце все налагоджено вже у нас є контакти. Ми намагаємося просто в санаторій на реабілітацію відправити, то також дуже потрібно. Я вже казала також просто на лікування. От про кейси, що ви кажете, в мене був кейс один, хлопець списався по сімейним обставинам. Потрібно було лікування, а потім потрібно було прив’язати то лікування до проходження військової служби, тому що так потрібно було. І, да, намагаємося, поклали в одну лікарню, поклали в другу лікарню. На базі взагалі всіх виписок він пішов на ВЛК і ми зараз чекаємо, що ВЛК напише. І то теж така допомога, про яку люди навіть не думають. Вони прийшли, їм сказали, що вам не положено. І вони собі розвертаються і уходять, бо думають, що так насправді є. Ні, завдяки оцим запитам до юристів, завдяки тому, чим більше про нас знають, тим більше люди розповідають про нас і більше запитів. І чим більше звертаються, тим більше надаємо допомогу.
Лариса Компанієць: Дякую. А розкажіть детальніше, які громади Черкащини вже долучилися до вашої ініціативи?
Леся Сав’яненко: Це Канівщина. Майже вся Канівщина, ми їздили в багато громад. Це Черкаський район тоже ми їздили. Ще поки що, ну, есть в планах туди. Ну, воно зараз змінилося, це ж Звенигородський район. У нас є плани, є вже трохи домовленості. Ми ж працюємо тільки з вересня місяця, тому все потихеньку, але ну от Канівщина і Черкаський район, то в нас уже налагоджені контакти, люди дзвонять. Я вам хочу сказати, що нам навіть іноді на телефон координатора дзвонять зовсім з інших областей, десь комусь хтось передав і дзвонять з інших областей. Ми також ті запити беремо. Ну і намагаємося тоді це Вінниця, Київ, або ми, хто ближче, намагаємося отак от ми можемо передати це. Не тільки що, як у мене, то це тільки я повинна працювати. Ні, я розумію, що кияни ближче, вони можуть надати більше допомоги кваліфікованої, і ми передаємо запит один другому. Але по службі підтримки, то телефонують люди і хочемо, щоб ви на кінці ефіру сказали про наші номера і щоб люди телефонували, всі, кому потрібна допомога.
Лариса Компанієць: Добре, дякую. І що б ви хотіли побажати ветеранам, які от поки не зверталися по допомогу, але потребують її?
Леся Сав’яненко: Я хочу, по-перше, висловити свою вдячність за те, що ви нас захищали, захищаєте, за те, що ви просто є. І я хочу нагадати, що ви не одні, і ніколи одні не будете. І закликаю вас згуртовуватися і звертатися по допомогу.
Лариса Компанієць: Дякуємо вам за таку змістовну розмову. Ваша праця має дуже велике значення для підтримки ветеранів та їхніх родин. Тож бажаю успіхів у вашій ініціативі і сподіваюся до скорої зустрічі в нашій студії.
Леся Сав’яненко: Дякуємо.
Валерія Прилуцька: Дякуємо.
Лариса Компанієць: На завершення нашої розмови, як і обіцяла, хочу оголосити контакти. Тож усі військові, ветерани та їхні родини, які потребують комплексної та якісної підтримки можуть звертатися за наступними номерами. Координатор проекту 096 358 19 89. Повторюю 096 358 19 89. Соціальний працівник 097 493 80 09, 097 493 80 09 та юрист 093 977 47 61, 093 977 47 61. Нагадаю, тут можна за цими номерами отримати комплексну та якісну підтримку військовим, ветеранам та їхнім родинам.