Лариса Компанієць: Нещодавно в межах відзначення Дня паліативної та хоспісної допомоги КНП “Городищенське МО” відвідали фахівці відділу паліативної допомоги Черкаського обласного онкологічного диспансеру. Основна мета візиту – обмін досвідом з медичним персоналом паліативних відділень Городищенської громади та інших медзакладів Черкаської області. Такі зустрічі дають змогу обговорити актуальні проблеми у сфері паліативної медицини, впроваджувати нові методи догляду за пацієнтами та покращувати їх якість життя.
У сучасній системі охорони здоров’я паліативна та хоспісна допомога відіграють важливу роль, адже забезпечують не лише лікування хронічного болю та інших симптомів, але й надають психологічну, соціальну та емоційну підтримку пацієнтам і їхнім родинам. Саме обмін практичними знаннями між фахівцями сприяє вдосконаленню надання цих послуг та адаптації новітніх підходів до реальних потреб громади.
Під час візиту завідувачка відділу паліативної допомоги Черкаського онкодиспансеру Людмила Гура наголосила на важливості таких виїздів для підвищення кваліфікації медичного персоналу. Вона зазначила, що під час заходу були обговорені питання, пов’язані з особливостями знеболення онкологічних пацієнтів, профілактикою та лікуванням пролежнів, а також методами фізичної терапії та ерготерапії для паліативних хворих.
Олег Білецький, який займається реабілітацією з 2012 року та має кілька спеціалізацій, розповів про свій досвід застосування сучасних методів фізичної реабілітації. Він акцентував увагу на важливості комплексного підходу до відновлення пацієнтів, що дозволяє значно покращити їх функціональні можливості та якість життя.
Олег Білецький: Займаюсь реабілітацією з 12-го року, в мене кілька освіт – це вертебрологія, лікар ФРМ і спортивний лікар. В принципі необхідність реабілітації в всьому світі вона на великому рівні, і це є обов’язковим моментом заняття пацієнтом, повернути його до нормального життя, в нормальних умовах, щоб він міг себе обслуговувати, щоб міг вийти на роботу, якщо ще є можливість така. Займатись треба постійно, для цього треба навчати спеціалістів, їх дуже мало. І ті навчання, які проходять, вони дуже далекі від необхідних знань. Змінювати багато системи треба, там далі вже буде находити.
Лариса Компанієць: Ірина Боляренко поділилася своїми знаннями щодо використання ерготерапії, як важливого інструменту для відновлення навичок у пацієнтів із фізичними чи психічними захворюваннями. Вона наголосила, що цей підхід допомагає хворим поступово повернутися до активного життя та відчути себе потрібними в суспільстві.
Ірина Боляренко: Терапія через заняття допомагає людям розвивати свої психомоторні функції та підвищувати впевненість в собі. І мета ерготерапії не просто відновити втрачені рухові функції, а й заново адаптувати людину до нормального життя, допомогти їй досягти максимальної самостійності і незалежності в побуті. Ерготерапію застосовують у наступних реабілітаційних програмах: після інсульту, після черепно-мозкових травм, що вплинули на швидкість і якість життя. Для покращення розумових процесів у людей похилого віку, після травм і при захворюванні опорнорухового апарату, при порушеннях периферичної нервової системи, при обмеженні рухливості різного походження, при атрофуванні м’язів від довгої нерухомості. Для чого потрібні заняття з ерготерапевтом? Основним завданням ерготерапевта є спонукати пацієнта до усвідомлення активних дій, максимально можливе відновлення дрібної моторики, формування навичок самообслуговування, підвищення інтелекту і зміцнення волі, відновлення спілкування у соціумі, не дивлячись на обмежені можливості, формування позитивного сприйняття, підвищення психологічного токсину.
Лариса Компанієць: Виїзд фахівців відділу паліативної допомоги Черкаського онкодиспансеру до КНП “Городищенське МО” став цінним заходом для підвищення кваліфікації місцевих медиків та обміну практичним досвідом. Такі зустрічі є надзвичайно важливими для розвитку паліативної та хоспісної допомоги в області, адже вони дозволяють впроваджувати нові підходи, адаптовані до потреб кожної громади.
Завдяки плідній співпраці між медичними закладами та активному діалогу фахівців, якість допомоги паліативним пацієнтам постійно вдосконалюється. Подібні заходи не лише поглиблюють знання медиків, а й сприяють розвитку системи підтримки людей, які потребують особливого догляду, допомагаючи їм зберігати гідність і відчуття підтримки на кожному етапі лікування.